ІІІ місце. Травлення (Воробйова Антоніна Михайлівна, ЗЗСО № 69)

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі причиною понад 16 з 50 мільйонів смертей є паразитарні та інфекційні захворювання. За поширеністю кишкові гельмінтози посідають друге місце після туберкульозу. Існує понад 150 видів гельмінтів (глистів), які здатні вражати людину і паразитувати в її організмі. З них на території України виявлено майже 30 видів (75 % становить ентеробіоз, 20 % - аскаридоз). Через пожвавлення міграційних процесів можливе завезення тропічних гельмінтозів з країн Африки та Азії.

Різновиди паразитів

За особливостями циклів розвитку, розрізняють геогельмінти та біогельмінти. Розвиток геогельмінтів на початкових стадіях проходить у зовнішньому середовищі, а згодом уже в організмі людини. До геогельмінтів належать аскариди, волосоголовці, кишкова вугриця тощо.

Біогельмінти розвиваються лише в живих організмах. До них належать трихінела, дирофілярії, котяча двоустка, більшість ціп’яків. Господарями-носіями біогельмінтів можуть бути комахи, риби, молюски, звірі, люди. Різні стадії свого розвитку біогельмінти проходять у різних видових господарів. Личинкові стадії розвиваються в організмі проміжного господаря, скажімо, тварини, а доросла статевозріла особина паразита – в організмі кінцевого господаря, наприклад, людини.

Місця паразитування

Гельмінти можуть паразитувати в усіх тканинах і органах людини. Для кожного виду в організмі людини є характерними свої специфічні місця локалізації гельмінтів. За місцем локалізації вони поділяються на порожнинних та тканинних. У кишківнику зазвичай паразитують аскариди, анкілостоміди, карликові ціп’яки тощо, а от в тканинах паразитують – ехінококи, дирофілярії, онхоцерки.

Бичачий і свинячий ціп’яки, широкий стьожківець, які мають довжину від 1,5 до 10 метрів, фіксуються у верхньому відділі тонких кишок. Там же паразитує й аскарида. Карликовий ціп’як (довжина 5-8 см) паразитує в нижній третині тонкого відділу кишечника. Волосоголовець – у товстому відділі. Опісторхоз полюбляє жити у жовчних ходах печінки і протоках підшлункової залози.

Чим небезпечні гельмінти?

Глистяні захворювання нерідко протікають без специфічних скарг і проявів. Тому на предмет наявності глистяної інвазії необхідно ретельно обстежуватися у випадку тривалих порушень травлення й апетиту, втрати маси тіла.

Загалом, вплив паразитів на організм людини є різноманітним. Передусім, продукти життєдіяльності й розпаду гельмінтів чинять на організм господаря загальнотоксичну дію. Глисти виділяють отруйні речовини, які поступово отруюють організм людини. З’являються головні болі, дратівливість, поганий сон. Потерпає організм людини і від механічного ушкодження органів і тканин у місцях паразитування гельмінтів. А у випадку міграції личинок паразитів, може порушуватися рух природних рідин та секретів (обіг крові та лімфи), розвиватися бронхообструкція та непрохідність кишечника.

За шистосомозу в сечовому міхурі і прямій кишці нерідко утворюються папіломи і карциноматозні розростання. Причиною цього є подразнення живих тканин хворого яйцями гельмінтів. А у разі опісторхозу і клонорхозу часто розвивається рак печінки.

Аскариди і волосоголовці можуть бути причиною алергічного висипу. Також варто пам’ятати, що наявність гельмінтів обтяжує боротьбу організму з захворюваннями іншої етіології.

За аскаридозу, трихоцефальозу, теніаринхозу та інших інвазій різко знижується вміст соляної кислоти в шлунковому соці. Через це зменшуються бактерицидні властивості шлункового соку, порушується травлення, розвивається схильність до отруєнь, які за симптоматикою схожі на харчові.

 

Хто складає групи ризику?

На гельмінтоз можуть захворіти усі, але групами ризику є:

• діти;

• люди з низькою санітарною культурою, які не дотримуються елементарних правил гігієни (не миють руки перед прийомами їжі та після відвідувань туалетів, не дотримуються санітарних норм в утриманні домашніх тварин, вживають немиті овочі та фрукти тощо);

• особи, які полюбляють вживати рибу чи м’ясо в сирому вигляді;

• люди, які подорожували у країнах Африки та Азії.

Від гельмінтів (гостриків та аскарид) потерпає п’ята частина дітей, які відвідують дитячі заклади.

Присутність в організмі дитини будь-яких гельмінтів може зумовлювати порушення фізичного й розумового розвитку, затримку росту і статевого дозрівання. Вони можуть спровокувати розвиток анемії, порушення пам’яті, погіршення загального самопочуття та ін.

У дітей наявність глистяної інвазії виявляється в блідості шкірних покривів, особливо обличчя, появі темних кіл під очима, порушенні апетиту і розвитку різноманітних диспептичних проявів у вигляді періодичної нудоти, блювання, болю в животі невизначеного характеру, частіше в ділянці пупця, підвищеного газоутворення в кишечнику, слинотечі і т.п. У частини потерпілих виникає сльозоточивість.

Профілактика і лікування гельмінтозів

Запобігти розвитку гельмінтозів допоможе елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед прийомами їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Також потрібно обов’язково обдавати кип’ятком овочі та фрукти, які вживаються у сирому вигляді; піддавати необхідній термічній обробці рибу та м’ясо. Важливо турбуватись про повноцінне харчування, що в достатній кількості забезпечує організм усіма поживними речовинами, особливо вітамінами С, Д та А. Позитивне значення тут має і стимуляція загального імунітету. Вона знижує ймовірність зараження гельмінтами, перешкоджає міграції паразитів по організму та досягненню ними статевозрілої стадії, скорочує тривалість їхнього життя в організмі. Основним методом боротьби з гельмінтами є специфічне лікування. А це прийом протигельмітних препаратів, які знищують паразитів на різних стадіях їхнього розвитку в організмі людини. Ці ліки використовують також для профілактики зараження глистами.

Джерело:    http://www.rouoz.gov.ua/health/prevention/?sid=32