Теорія літератури

Основні особливості драматичного твору — це:

• єдність місця і дії;
• зображення персонажів через “їхні вчинки, поведінку, висловлювання;
• відтворення подій як живого процесу;
• наявність ремарок;
• призначення для вистави на сцені;
• поділ тексту на дії, картини, яви;
• діалогічна мова.

Діалог — це розмова двох або кількох осіб.

Наприклад,

Герасим: Що б ви зробили, якби гроші викопали?

Копач: Зараз би поїхав у Париж.

Герасим: Чого? Щуп оцей показувать? Та ви ж і балакать по-їхньому не вмієте.

Копач: О, я їм скажу ... Та все одно ви не зрозумієте!

Герасим: Е, бачите, ви не вмієте, та вже й круть-верть!

Кожне окреме висловлювання, з яких складається діалог, називається реплікою (від лат. replico — заперечую, відповідаю, розкриваю). У драматичних творах є й монологи.

Монолог — це роздум дійової особи вголос. Він найчастіше ні до кого не звернений або звернений до глядачів чи до відсутньої на сцені особи.

Наприклад, Калитка — про землю:

Скористайся QR-кодом, якщо хочеш прослухати монолог на смартфоні!

У списку дійових осіб указується, ким є кожний з персонажів, часом описується їхній зовнішній вигляд, розкриваються деякі риси характеру. До мови автора належать також зауваження в дужках (рідше — між рядками) про те, з якою інтонацією, з якими почуттями, жестами, мімікою говорить персонаж, що при цьому робить, як поводиться.

Наприклад, Параска (на дверях з дійницею в руках).

Такі авторські пояснення у п'єсі називаються ремарками (від фр. Remarque — помітка, примітка). Наявність ремарок також зумовлена вимогами й особливостями сценічного мистецтва. Вони допомагають створити сценічний образ, який втілював би задум автора; костюмеру, гримеру — надати актору зовнішнього вигляду, відповідного ролі; декораторам — відтворити авторські описи сцени в інтер'єрах та пейзажах. Читачеві ремарки допомагають краще уявити зображене в п'єсі.

Текст п'єси ділиться на частини, які називаються діями, або актами, оскільки події, зображені в кожній з них можуть відбуватися в різних місцях, і сцена повинна мати відповідний вигляд. Між діями під час вистави робляться перерви (антракти), які потрібні акторам і глядачам для відпочинку, а декораторам — для переобладнання сцени.

Дії поділяються на яви або сцени чи картини, що зв'язано з появою на сцені або виходом з неї дійової особи.

Наприклад, у III яві другої дії на сцені знаходиться Копач, Герасим і Клим. На виклик Герасима на сцену виходить Параска — починається IV ява.

За характером конфлікту драматичні твори поділяються на жанри: драма (у вужчому розумінні), трагедія, комедія та трагікомедія.

Комедія — це драматичний твір, в якому викриваються, висміюються і засуджуються недоліки та негативні явища суспільного життя або побуту, шкідливі звички, вади характеру людей.

Трагедія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об'єктивною неможливістю його реалізації.

Трагікомедія — це драматичний твір, що поєднує в собі ознаки як комедії, так і трагедії: у ньому комедійний конфлікт набуває рис глибокого драматизму. В основу трагікомедії покладене відчуття відносності певних критеріїв життя; одне й те саме явище драматург подає і у комічному, і в трагічному висвітленні, тому ми сміємось крізь сльози.