Глосарій
Special | A | B | C | D | E | F | G | H | I | J | K | L | M | N | O | P | Q | R | S | T | U | V | W | X | Y | Z | ALL
А |
|---|
Алегорія(від гр. інакомовлення) — інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за-допомогою конкретного образу. Алегорія складається з двох елементів: 1) смислового — це яке-небудь поняття або явище (мудрість, хитрість, доброта, дитинство, природа тощо), яке прагне зобразити автор, не називаючи його; 2) образно-предметного — це конкретний предмет, істота, зображена в художньому творі. Зв'язок алегорії із зазначеними поняттями більш прямий і менш значний, ніж у символу. Алегорія висловлює строго визначений предмет або поняття. В цілому алегорія та символ дуже близькі. | |
Амфібрахій- у силабо-тонічному віршуванні — стопа, що має три склади, з яких середній наголошений (∪ ⊥ ∪). | |
Анапе́ст (гр. anapaistos — зворотний дактилю, букв. — відображений назад)- віршований розмір, стопи якого в античному віршуванні складаються з двох
коротких і одного довгого складу; в силаботонічному віршуванні - з
трьох складів з наголосом на останньому (∪ ∪ ⊥). | |
Б |
|---|
Балада (від фр. танцювати)невеликий за розміром
ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну
тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне,
виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним. Є ще таке визначення: балада – це ліро-епічна пісня сумовитого характеру
з драматично напруженим сюжетом, в якій йдеться про фантастичні,
незвичайні події вбо життєві конфлікти | |
Брюллов Карлросійський
художник, професор Петербурзької
академії мистецтв (з 1836). Походив з французької родини Брюлло. Брат скульптора Олександра
Брюллова.
Автор картин на історичні теми, жанрових акварелей і портретів діячів культури.
У Брюллова вчилося багато художників-реалістів, зокрема українських — Іван
Сошенко, Дмитро
Безперчий, Тарас
Шевченко та
інші. | |
В |
|---|
Верлібр (від фр. vers libre — вільний вірш) — це вірш, який не має рими та
поетичного розміру, а ритм у ньому досягається лише наспівною
інтонацією. Як бачимо за визначенням, верлібр немов перебуває на
межі між віршем і прозою, оскільки в ньому не зберігаються ознаки,
характерні для традиційної віршованої мови: рима та розмір. Однак вірш
ділиться на окремі рядки, наприкінці кожного з них відчутна пауза, а
головне — такий поетичний твір виявляє певну ритміку. Цікаво, що вільний
вірш був відомий ще до Вітмена — він бере свій початок у фольклорі
(замовляння та інші форми неримованої чи зрідка римованої народної
поезі). В українській літературі до верлібру зверталися Іван
Франко, Михайль Семенко, Іван Драч, Василь Стус, Василь Голобородько й
багато інших поетів. | |
Вірш— це невеликий за розміром твір, побудований за законами віршованої мови. | |
Віршована мова—ритмічно організована мова з метою посилення її виразності й емоційності. Віршована мова в художній літературі, як і мова художньої прози, характеризується спільною ознакою — образністю. Але на відміну від прози віршована мова є розмірена, ритмічно організована, поділена часто на строфи. Вона більш емоційна і експресивна., Віршована мова характеризується своєрідністю інтонації й особливим темпом, пов'язаним з більшою кількістю пауз, ніж це буває у прозі. | |
Волт Ві́тмен (англ. Walter Whitman; 1819 — 1892)американський поет, есеїст, журналіст та гуманіст. Вітмен — один з найвпливовіших поетів американського канону, якого часто називають батьком верлібру.
| |
