Теоретичні відомості
Під купою грошей може бути похована людська душа...
Н. Гартон
Залежність людини від матеріального світу рано чи пізно зіграє з нею лихий жарт. Це призводить до найстрашніших моральних злочинів, жорстокості, кримінальної злочинності. Але чи може людина зовсім звільнитись від матеріальної залежності? Чим матеріальні питання іноді не стають вирішальними в нашому житті?
Для чого ж людині потрібні гроші? Чи для матеріального збагачення? Чи для самовдосконалення? Чи, може, для того, щоб просто вижити? Так чи інакше, але, як говорить народна мудрість, без грошей, як без рук. Залишається з`ясувати: гроші – необхідність чи розкіш? Як же опанувати «науку» заробляння грошей, залишаючись при цьому чесною й порядною людиною? Сучасні засоби масової інформації по кілька разів на день переконують, що там, де говорять гроші, правда мовчить.
Відповідь на це та інші питання намагався дати Іван Карпович Карпенко-Карий у своїй п`єсі «Сто тисяч», яка спочатку мала назву «Гроші».
Прагнення збагатитися будь-яким способом призводило до знецінення духовних цінностей. На другий план відходили такі поняття, як: добро, любов до ближнього, взаємодопомога, справедливість. Людство потопало в брехні, здирстві, підступництві заради збагачення. Для деяких сільських багатіїв накопичення капіталу ставало метою життя.
Проблема влади грошей є популярною у світовому мистецтві. Тип героя, одержимого жадобою до збагачення, давно відомий у літературі. Наприклад, Скупий лицар О. Пушкіна, Плюшкін у М. Гоголя, Гобсек в О. де Бальзака, Гарпагон у Мольєра.
В українській літературі такий тип героя яскраво представлено в п’єсі «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого. Головний герой Герасим Калитка має промовисте прізвище, адже калитка – це гаманець. Автор висвітлює на прикладі персонажа проблему бездуховності людини, моральної деградації, що є наслідком беззмістовного стяжання землі, потягу до надмірного збагачення.