«Театр корифеїв»

«Театр корифеїв» ‒ перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і цього ж року український театр відокремився від польського та російського.  Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, який боровся за українське слово та український театр у часи їх заборони.

Професійний театр зароджується в Україні у другій половині ХІХ ст. як результат аматорського руху. Адже у багатьох українських містах було організовано аматорські гуртки, тож згодом виникла потреба організації професійної театральної трупи. Фактичною датою її народження стала блискуча вистава Шевченкового “Назара Стодолі” в Києві 10 січня 1882 року.

У 1883 році, першу українську трупу під режисурою М. Кропивницького, з участю М. К. Заньковецької, М.К. Садовського, Г. П. Затиркевич, а пізніше – П. К. Саксаганського та І. К. Карпенка-Карого очолив, як антрепренер, М.Старицький.

Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.

1907 року Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.

У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» І. Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» М. Гоголя.

М. Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за ціни інших київських театрів.

Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.

Вистави за участю корифеїв театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, братів Тобілевичів піднесли український театр на небувалу височінь. Прославлених артистів захоплено вітали Київ і Мінськ, Одеса й Тбілісі.