Теоретичний матеріал до уроку
Добрий день!
Сьогодні ми продовжуємо мандрувати материком «Службові частини мови».
Відгадай загадку:
Я важливий, що й казати.
Можу вміло пов’язати
Однорідні члени чинно
Й складних речень теж частини.
А, але, і , що, немов.
Скрізь впишусь я досить влучно,
Називаюсь я…
Звісно, сполучник!
Тож сьогодні ми вирушимо у казкову подорож до країни під назвою «Сполучник».
Давай згадаємо:
- Які частини мови належать до службових?
- Що таке прийменник, який ми вже опрацювали на попередніх уроках?
Перше містечко, яке ми відвідаємо, називається «Визначальне».
Тож давай сформулюємо визначення сполучника.
Сполучник - незмінна службова частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення та частини складного речення.
Давай розглянемо речення, знайдемо в ньому сполучники та подивимося, що вони з’єднують:
1. Ледачий двічі робить, а скупий двічі платить.
2. Захотілося лисиці не каші, а м’яса.
У першому реченні – сполучник а.
Що він сполучає? Дві граматичні основи. Отже, служить для зв’язку двох простих речень в одне складне.
У другому реченні теж сполучник а.
Але що він сполучає? Два однорідних додатки в простому реченні: (чого?) не каші, а (чого?) м’яса.
Подорожуємо далі. І потрапляємо до містечка із цікавою назвою «Сурядно-підрядне».
Що ж міститься в цій назві?
Справа в тому, що сполучники за своїм значенням поділяються на два розряди за значенням:
Групи сполучників за значенням
|
Сурядні (з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення) |
Підрядні (поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення) |
|
єднальні: і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й |
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що |
|
часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як |
|
|
протиставні: а, але, та (але), зате, проте, однак |
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то |
|
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб |
|
|
розділові: або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то |
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай |
|
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито |
|
|
з'ясувальні: що, щоб, як |
|
|
міри та ступеня: аж, що аж, що й |
|
|
наслідкові: так що |
Зверни увагу! Сполучники сурядності (сурядні) з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення (це речення, частини якого є рівноправними, між ними не можна поставити запитання). А сполучники підрядності (підрядні) поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення (це складне речення, між частинами якого можна поставити запитання).
Наступне містечко, в яке ми вирушимо, називається «Практичне».
Щоб його відвідати, виконай практичне завдання 1.
Якщо виконав практичне завдання, тоді повертаємося до подорожі.
Наступне містечко - «Будувальне».
Тут ми повинні дізнатися види сполучників за будовою. Уважно розглянь таблицю:
Групи сполучників за будовою
|
Прості |
Складні (пишуться завжди разом) |
Складені (пишуться завжди окремо) |
|
і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч |
якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов) |
тому що, дарма що, для того щоб, так що |
Прості сполучники складаються з одного слова. Складні – з кількох слів, але пишуться разом. А складені – з кількох слів і пишуться окремо.
Зрозуміло?
Рушаймо далі до містечка «Особливого». Тут ми познайомимося з особливостями вживання сполучників. Уважно опрацюй таблицю:
Групи сполучників за вживанням
|
Одиничні |
Повторювані |
Парні |
|
а, але, зате, проте, однак, бо, коли (Караюсь, мучуся, але не каюсь ). |
і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то (Місяць... то виринав, то потопав). |
хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й (Як дбаєш, так і маєш). |
Сподіваємося, викладений матеріал не викликав у тебе труднощів. Щоб закріпити вивчене, виконай ще одне практичне завдання №2.
Якщо ти впорався із завданням, значить, наша подорож містечками країни «Сполучник» пройшла чудово!
Дякуємо за твою участь! І бажаємо успіхів!