Теоретичний матеріал до уроку
Добрий день!
Сьогодні ми з тобою потрапили до лінгвістичного лабіринту, який носить цікаву назву «Підрядність».
Напевне, ти знаєш, що таке лабіринт. Так?
Лабіринт – це спеціальна споруда, що складається з багатьох заплутаних кімнат, секцій або секторів. Так у давнину звались палаци з багатьма заплутаними переходами і величезною кількістю кімнат, з яких важко було вибратися. Стародавні автори повідомляють про чотири лабіринти: крітський, єгипетський (який, за Геродотом, мав близько 3 тис. кімнат), самоський та італійський. Розкопки дають підстави думати, що в основі цих розповідей лежали історичні факти. Найбільш відомий лабіринт збудований Дедалом для царя Кріту Міноса.
У сучасній мові слово це означає не тільки будову із заплутаними ходами, але й складну, заплутану ситуацію, відносини, з яких важко знайти вихід.
Отже, пропонуємо тобі знайти вихід із нашого лабіринту з кількох секторів.
Уяви, що ти знаходишся в першому секторі. Навколо знаходяться стіни, оплетені зеленим плющем. Щоб знайти вихід, виконай завдання:
- Скажи, що таке сполучник?
Згадав? Молодець!
І одразу потрапляєш до другого сектора. Він блакитного кольору і на вигляд пухкий, повітряний, ніби знаходишся на небі. Щоб подолати випробування, пригадай:
- Які бувають сполучники сурядності за значенням?
Назвав? Чудово!
І ось ти вже у третьому секторі – він жовтий, ніби увесь із піску. Щоб його пройти, скажи:
- Для чого потрібні сполучники сурядності та підрядності? ? Яка їх функція в мові? Чим відрізняється їхня роль у реченні?
Основне, що ти мав згадати, це те, що сполучники сурядності поєднують однорідні члени речення, а також частини складного речення, що є рівноправними між собою. А сполучники підрядності з’єднують частини складного речення, між якими можна поставити запитання (тобто одна частина є головною, а інша - залежною).
Розгляньмо на прикладах:
Ми ходимо до школи (з якою метою?), щоб вчитися.
Ми з тобою зустрінемося (коли?), коли настане вечір.
Зрозуміло?! Звичайно! І ость ти вже в наступному секторі – він рожевий, наче карамелька. Твоє завдання – вивчити розряди сполучників підрядності.
Сполучники підрядності поділяються на кілька груп:
— причинові (з якої причини?) |
тому що, тим що, бо, через те що, у зв’язку з тим що; |
— мети (з якою метою?) |
щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб; |
— наслідку (вказують на наслідок) |
так що |
— умовні (за якої умови?) |
якщо, як, коли б |
— допустові (не зважаючи на що?) |
хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай |
— порівняльні (порівняно з чим?) |
мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як, що |
— часові (коли?) |
щойно, як тільки, ледве, скоро, в міру того як, після того як, з того часу як, поки |
— з’ясувальні (питання додатка) |
що, щоб, як |
Спробуймо потренуватися у визначенні розрядів підрядних сполучників:
1. Ми йдемо туди (куди?), де луки зелені. - Сполучник де приєднує речення, яке вказує на місце, отже це буде сполучник місця.
2. Прилинь, сизий орле (з якої причини?), бо я одинокий. – Сполучник бо причиновий.
3. Хмари насувалися (порівняно з чим?), наче великі хвилі. – Сполучник наче (порівняльний).
Зверни увагу!
Деякі сполучники — багатозначні, наприклад: коли, щоб, що, як.
Окремі сполучники можуть уживатися і при сурядному, і при підрядному зв’язку:
Хоч мороз і припікає, але дітворі весело. — Підрядний зв’язок.
А добра всякого — хоч скотини, хоч поля — чимало. — Сурядний зв’язок.
Спробуй їх запам’ятати!
Тим часом, ми вже у водному секторі. Уяви, що ти знаходишся всередині повітряної кульки посеред океану. І щоб вибратися, виконай наступне завдання.
Справа в тому, що у складному підрядному реченні частинки можуть поєднуватися не тільки сполучниками підрядності, а ще й сполучними словами. Тож уважно опрацюй поданий матеріал.
У ролі сполучників підрядності в складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова. Це сполучники, що перейшли із займенників (який, чий, котрі, стільки); із займенників із прийменниками (від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що); із займенників із частками (хто не, хто б не, що не, що б не, який не, який би не, скільки не, скільки б не); із прислівників (де, куди, звідки, як); з прислівників із частками (де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, якби не).
Сполучні слова, на відміну від сполучників, відповідають на питання, виступають у ролі основних та другорядних членів речення і разом з тим виконують функцію сполучників.
Сполучники |
Сполучні слова |
Не відповідають на питання |
Відповідають на питання |
Не є членами речення |
Є членами речення |
Не можна замінити повнозначним словом, тільки іншим сполучником |
Можна замінити повнозначним словом (наприклад, займенником або прислівником) |
Приклади:
1. Подивись туди, де сонечко сідає. – Де – це сполучник місця, бо не відповідає на питання, а просто приєднує підрядну частину.
2. Зима спитає, де літо було. (Народна творчість) – Де – це не сполучник, оскільки відповідає на питання (де?) й виступає обставиною.
Зрозуміло?
Добре! Бо ми вже потрапили в білу-білу кімнату, що пахне морозивом! І щоб її пройти, потрібно виконати тестові завдання. Уперед!
Якщо ти впорався з тестом, то ми раді привітати тебе ще раз! Бо ти знайшов вихід із лабіринту!
Молодець!