ІІ місце. Основи теорії держави і права (к.і.н. Самофалова Марія Олександрівна, ХФМЛ № 27)

здатність і можливість того, хто нею володіє, за допомогою авторитету, заохочення або примусу впливати на дії інших.

суверенна політико-територіальна організація суспільства, що має владу, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус

історичний тип монархії, за якої влада монарха ніким і нічим не обмежена. Вона характеризується відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони та призначати чиновників.

один із різновидів політичної влади, який характеризується можливістю надавати своїм рішенням загальнообов’язкового характеру й забезпечувати їх виконання силою примусу.

система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими нормами і визначають особливості організації держави.

встановлені державою або визнані нею офіційно документальні форми вираження та закріплення норм права.

різновид монархії, який характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня — призначається монархом; уряд призначається ним самостійно або через прем’єр-міністра. Прем’єр-міністра, у свою чергу, призначає монарх; глава держави має право вето щодо актів парламенту.

прийняті у визначеному конституцією порядку нормативні акти органу законодавчої влади або всього народу, які врегульовують найважливіші суспільні відносини та мають вищу юридичну силу щодо інших правових актів.

правила поведінки, що склалися історично, стихійно, поступово і в результаті багаторазових повторень певного зразка поведінки увійшли у звичку людей та сприймаються підсвідомо.

різновид форми правління, у якій поєднуються ознаки різних форм. Уряд затверджується парламентом за пропозицією президента; він підзвітний президенту та підконтрольний парламенту; президент підписує та оприлюднює закони, що приймаються парламентом.