Опорні визначення
Діалог, а, ч. Розмова між двома або кількома особами.
Дра́ма ‒ п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з
гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої ‒ переважно
звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію
характерів, мотивацію вчинків і дій.
Гіпе́рбола (перебільшення) — вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. Наприклад: «я казав це тисячу разів» або «височенний як дуб».
Гротеск – художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне – з незвичайно смішним.
Експозиція — один з елементів сюжету твору, первісні відомості про героїв, які мотивують їхню поведінку при виникненні конфлікту.
Епілог — один з елементів сюжету, заключна частина твору, де розповідається про події, що відбулися після розв’язки. Як правило, автор подає її під відповідною назвою.
Зав’язка — елемент сюжету, наступний після експозиції, — подія, що кладе початок конфлікту.
Реквізити ‒ сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки; окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінозйомки.
Рема́рка ‒ літературознавчий термін, яким позначають авторські пояснення в тексті драматичного твору, що містять стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб.
Репліки ‒ відповідь або заперечення, зауваження однієї дійової особи іншій у сценічному діалозі.
Коме́дія ‒драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності, у людині чи тварині.
Сатирична комедія ‒ комедійний жанр, у
якому об’єктом осміяння є суспільні стосунки певного місця та часу, або рідше ‒ цілих глобальних
категорій: епох, соцструктур, народів (етносів), людства в цілому. Автор
прагне не виправдати чи поліпшити зображуване явище,
але
його знищити за допомогою висміювання.
Трагедія – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.
Трагікомедія ‒ драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.
Іронія – приховане кепкування, глузування.
Корифей – це головний актор у хорі Давньогрецького театру, також одночасно ця персона була і керівником хору. Слово «корифей» означає переносне значення якоїсь провідної особи, яка досягла високих вершин у певній галузі, наприклад: корифей музики, корифей науки.
Композиція — побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції — поділ твору на частини і внутрішні — групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається термін архітектоніка.
Кульмінація — елемент сюжету, найвищий момент у розвитку дії. Після кульмінації настає розв’язка. У великих багатосюжетних творах буває кілька кульмінацій.
Макаро́нічна мо́ва — механічна суміш слів чи висловів з різних мов чи переінакшення їх на іноземний лад.
Монолог – це вид мови, це розмова однієї людини. Монолог у драматургії – мова персонажа, яка вимовляється незалежно від реплік інших діючих осіб.
Пролог — вступна частина в структурі твору, в якій автор знайомить читача з подіями, покладеними в основу сюжету, чи зі своїми роздумами щодо них.
Розв’язка — елемент сюжету, подія, яка розв’язує конфлікт.
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого або що він пише, говорить чи до кого він звертається.
Сатира – вид художньої літератури в прозі чи віршах, у якому зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді.
Сюжет — система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів.
Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року.