Юродивий - 1. Психічно
хворий; божевільний. Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай
тихий, На свою країну (Шевч., І, 1963, 329); — Добре,— сказав старий,— я
бачу, що з тобою нічого не зробиш, ти якийсь святий чи, може, трохи юродивий
(Собко, Срібний корабель, 1961, 119); 2. у знач. ім. юроди́вий, вого, ч.;
юроди́ва,
вої, ж. У марновірних, релігійних людей — жебрак, божевільний, що має
дар віщуна. По один бік диякона стояв.. юродивий, спустивши з одного плеча
червону хламиду (Н.-Лев., III, 1956, 24). |