І місце. Світ української поезії (твори Т.Г. Шевченка та Лесі Українки)

― вірш-роздум, у якому поет зосереджує свою увагу на проблемах життя і смерті, на внутрішньому світі людини тощо.

— переносне значення слова, заснована на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або за контрастністю; приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності явищ, у якому слова «як», «нібито», «неначе» відсутні, але маються на увазі. Різновидами метафор є уособлення — уподібнення живій істоті та уречевлення — уподібнення предмету. Метафору ще називають коротким порівнянням. Приклади: Пташечка зраділа і защебетала (Т.Шевченко); Гримить Дніпро, шумить Сула, Озвались голосом Карпати. (М.Рильський).

– перенесення одного явища на інше, що знаходиться з ним у тісному зв’язку. Часто використовував у своїх творах Т.Шевченко. Приклади:

Гомоніла Україна, що нічим прожити. (Т.Шевченко).

– це спосіб побудови мови, при якому мовець у формі роздуму, призову або оцінки чиїхось дій передає свій душевний стан. Монолог є структурним елементом багатьох літературних творів, насамперед – драматичних.

— у літературознавстві — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. М. рухають вчинками персожанів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб'єкта. Тому в аналізі лірики терміни “тема“ і “мотив“ часто перехрещуються.