І місце. Світ української поезії (твори Т.Г. Шевченка та Лесі Українки)

— це художнє означення, яке виділяє в зображуваному характерну ознаку чи рису і викликає певне ставлення до нього. Епітети виражаються прикметниками (ніжний, квітчастий), прислівниками (весело, привітно), дієприкметниками (задиханий, знесилений, пожований, написаний), дієприслівниками (витріщивши, підскакуючи), іменниками (чарівниця-зима, Дніпро-Славутич, зайчик-побігайчик), числівниками: "Це той первий, що розпинав І Нашу Україну" (Т. Шевченко "Сон"). Приклади: Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі. («Білі акації будуть цвісти», В.Сосюра).

– об’єктивно змальований образ в розповідному художньому творі (романі, повісті, оповіданні, новелі, нарисі). В епічному творі автор має змогу розкрити образи людей з особливою повнотою і всебічністю. Він може більш чи менш докладно розповісти про життєвий шлях персонажів.

―  твори, у яких письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей, їхні характери і вчинки. Події зображені у їхньому виникненні, розвитку та завершенні. У ході подій розв’язується життєвий конфлікт, який розкривається у сюжеті. В епічних творах можуть бути позасюжетні елементи.

- це рід художньої літератури (поряд з драмою і лірикою), для якого характерне зображення подій зовнішніх відносно автора або оповідь про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).