- авангардистська течія модернізму. Творцем його вважають італійського письменника Філіппо Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму». Головне завдання нового напряму Марінетті бачив у нищенні панівних у 19 столітті мистецьких форм, особливо реалізму і класики, та в безконтрольному індивідуалізмі, який у літературі, особливо в поезії, здійснювався так званою «заумною мовою» — творенням нових звуків-слів, часто без жодного глузду. Протягом 1910-1920-х років цей стиль бурхливо розвинувся в Росії. Першою і найпопулярнішою футуристичною групою там стала «Гілея» (В.Маяковський, Д. і М.Бурлюки, В.Хлєбников, О.Кручоних). Футуристи оголосили війну задекларованому символістами існуванню двох світів — реального і потойбічного. Вони були переконані: мистецтво повинне не відображати життя, а свавільно його перетворювати. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною, психологізм оголошується анархізмом; виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху: динамізація свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв, відкидали прикметники й прийменники, на перший план висувається дієслово. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах. Лідером українського футуризму був М.Семенко; належали поети Г.Шкурупій, О.Влизько, М.Скуба та ін., деякий час під впливом футуризму був Микола Бажан.