Глосарій до мовної теми "Іменник"


Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

Сторінка:  1  2  (Далі)
  Все

М

Місцевий відмінок

Місцевий відмінок або локати́в (лат. locativus, від locus — «місце») — відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії. Відповідає на питання «На/у кому?», «На/у чому?».

Множина

Множина – якщо іменники означають два і більше предметів, то вони вживаються у множині.

Наприклад:  кошки, хлопчики, парти, книги.

Зверни увагу! Є іменники, які вживаються тільки у множині. Наприклад:  вершки, Карпати, висівки, пахощі тощо.

Запам’ятай! Іменники, що вживаються тільки у множині:

Назви будівель та їхніх частин: ворота, двері.

Назви знарядь праці й предметів домашнього вжитку: ваги, граблі, сани, лижі.

Назви парних предметів: ножиці, окуляри, бриджі, джинси.

Назви речовин, продуктів: вершки, дрова, консерви, солодощі, чипси.

Опредметнені дії чи стан: радощі, труднощі.

Деякі власні географічні назви: Анди, Прилуки, Бровари.


Сторінка:  1  2  (Далі)
  Все