Глосарій до мовної теми "Іменник"


Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

В

Відмінювання

Відмінювання. У реченні іменники поєднуються з іншими словами. При цьому вони змінюють свою форму, тобто відмінюються.

В українській мові сім відмінків:

-       Називний відмінок (Н.в.) хто? що?

-       Родовий відмінок (Р.в.) кого? чого?

-       Давальний відмінок (Д.в.) кому? чому?

-       Знахідний відмінок (З.в.) кого? що?

-       Орудний відмінок (Ор.в.) ким? чим?

-       Місцевий відмінок (М.в.) на кому? на чому?

-       Кличний відмінок (Кл.в) уживається при звертанні.

Зверни увагу! Називний відмінок однині – початкова форма іменника.


Власний іменник

Власний іменник – це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого в природі. Власними назвами є прізвища людей, імена людей, по батькові людей, географічні та астрономічні назви, клички тварин, назви високих посад, свят, установ, почесні звання, назви газет, журналів, книг, видавництв тощо.

Зверни увагу! Власні іменники слід писати з великої букви. Більш поглиблено написання власних іменників ти вивчиш на уроках у наступних класах.

Наприклад: Київ, Харків, Карпати, Шевченко, Мурзик, Президент України, Чорне море.