Imperativ, наказовий спосіб, виражає прохання, наказ, пораду і т.п. Він уживається в спонукальних реченнях, дієслово стоїть на початку речення. У німецькій мові розрізняють чотири форми імператива.
1. Звертання до 2-ї особи однини утворюється від основи інфінітива із закінченням -е чи без нього:
Warte! Schreibe! Geh(e)! Komm! Sag!
Сильні дієслова змінюють кореневий голосний -е на -і:
2. Звертання до 2-ї особи множини утворюється, як і відповідна форма Präsens, додаванням до основи інфінітива закінчення -(e)t:
Kommt! Schreibt! Geht! Sagt! Gebt! Seht! Nehmt!
3. Форма ввічливого звертання утворюється як відповідна форма Präsens. Займенник Sie ставиться після дієслова:
Warten Sie! Kommen Sie! Lesen Sie bitte!
5. Імператив 1-ї особи множини являє собою заклик до спільної дії, тобто звертання до особи, включаючи того, хто говорить; утворюється він, як і відповідна форма Präsens. Займенник wir ставиться після дієслова:
Lesen wir! Gehen wir ins Kino!
Найвідоміша героїня казок, яка мусила виконати усі накази своєї мачухи, щоб поїхати на бал - була Попелюшка (Aschenputtel)
