В Україні стрімко поширюється захворюваність на COVID-19, саме тому велика кількість хворих потребує медичних маніпуляцій із застосуванням кисневої апаратури.
Є три способи подачі медичного кисню пацієнту. Перший - підвезення його у великих балонах у відділення, які потім підключають до апаратів, зокрема штучної вентиляції легенів, кисневих масок тощо. Другий спосіб - виділення кисню з повітря завдяки кисневому генератору. Цей апарат відокремлює доступний кисень з атмосфери від інших газів за допомогою технології адсорбції під тиском та подає очищений кисень одночасно на всю лікарню через стаціонарну вбудовану мережу труб з виходом "кисневої точки" біля ліжка пацієнта. Ще один спосіб подачі кисню - через кисневий концентратор. Він виділяє кисень з навколишнього середовища, який проходить через циліндр з цеолітами, а потім концентрує його та подає пацієнтам у вигляді потоку кисню.
За даними МОЗ, нині в українських лікарнях стоїть 302 кисневих генератори та 4 тисячі кисневих концентраторів. Зазначимо, що якісні кисневі концентратори нині у світі в дефіциті.
Найпоширенішим способом забезпечення пацієнтів киснем в Україні залишається підвезення кисню в балонах, але він не розрахований на велику кількість пацієнтів, які потребують такої терапії одночасно. Крім того, в Україні намітився дефіцит медичного кисню.
Волонтери просять дозволити лікарням використовувати технічний кисень, який є часто відходом виробництва.
Чи безпечним для хворих буде такій спосіб кисневої терапії ?